Сміливо можемо заявити, що кожен, кому хоч раз доводилося бувати в Ужгороді, просто не міг оминути славнозвісну вулицю Корзо. Але й більш, ніж ймовірно, чув оповідку про те, що ця місцина з’явилася за часів італійських графів Другетів і саме вони ніби то принесли сюди це незвичне слово, пише сайт uzhhorodfuture.com.ua. Та попередимо події й зауважимо, що то зовсім не так! Тому, якщо бажаєте дізнатись чим більше, ходіть з нами у ще одну подорож.
Історія виникнення вулиці
Як відомо, в описі 1691 року ця вулиця згадується як Мостова. У той час тут проживали ремісники. А от власне назву Корзо вона здобула уже в роки незалежності.
На початку ХХ століття мода на корзо, тобто те, що в перекладі з італійської означає “піші прогулянки вулицею”, активно поширювалася територію Австро-Угорщини. Та от в Ужгороді подібної традиції довгий час не було, а коли все ж це явище поринуло й на цю територію, то місцеві обрали, напевно, найменш вдалу місцевість. Адже на тодішній Великомостовій, що починалася на перехресті Корзо-Волошина та закінчувалася, як можна помітити з назви, Великим мостом, панував справжній жах. На вузенькій дорозі щодня проїжджали сотні фіакрів, автомобілів і возів, при чому, слід зауважити, рух був двостороннім. Та й, ми вважаємо, повільно прогулюватись там за таких умов із насолодою навряд чи могло стати реальністю. Хоча, як виявляється, цьому теж є своє досить просте пояснення! Так, вулиця не могла похизуватись неординарними будівлями, щоб сильно вирізняло її серед інших варіантів, та асфальт і ліхтарі зробили її винятково привабливою для вечірніх прогулянок.
На відміну від будапештського корзо, яке відбувається з 12.00 до 14.00 та з 18.00 до 21-22.00, з певних причин саме обіднє – не прижилося в Ужгороді. Також є чудовий опис, що дасть вам змогу хоч на трішки уявити всю красу неймовірного видовища:
“Зате ввечері, коли на Великомостовій запалюються ліхтарі, вулиця починає пульсувати. З шостої години її наповнює строкатий люд. Тут можна побачити всі новинки осінньої моди. Молоді і старі зустрічаються із знайомими. У багатьох випадках знайомства тут починаються і, буває, закінчуються біля алтаря. Тут двоє дівчат і молодий трубадур радісно базікають. А там ступає літня пара. Вони теж корзують, хоча в їхній молодості ця традиція не була ще відомою. Трохи далі проходжає молода дівчина з хлопцем в уніформі, позаду ж них ступають старі гарде-дами (жінки, чиїм завданням було супроводжувати незаміжню дівчину на прогулянки або масові заходи). Є тут і військові, і цивільні, чоловіки повсякчас знімають перед знайомими капелюха. Хлопці задивляються, коли мимо проходить якийсь “трояндовий бутон”. І так триває аж до восьмої вечора”.
Тим паче, не завадить наголосити, як же добратися до тієї Корзо! З цією метою ви можете помандрувати автомобілем від автовокзалу вулицями Анкудінова й Станційною через міст у напрямку Шумної, а далі Підгарською й Фединця, що й приведуть вас до місця призначення. Але ми будемо точно недалекоглядними, якщо не врахуємо любителів піших прогулянок! Для вас наявна чудова альтернатива – променад мальовничим проспектом Свободи, Швабською чи вулицями Станційною та Мукачівською. У будь-якому випадку, вам доведеться перетнути площу Шандора Петефі, щоб натрапити на сучасний пішохідний міст.
Що ж цікавого там подивитися?
- “Білий корабель” – вражаючий будинок, розташований на розі вулиць Корзо та Волошина. У 19 столітті тут була казенна корчма, але нині то житловий будинок, на першому поверсі якого розташовані різноманітні кав’ярні, магазини.
- “Дядя Коля” – скульптура доглядача ліхтарів, яка, до речі, присвячена реальній особистості. Це справжній талісман вулиці й, можна вважати, одна з візитівок Ужгорода, що спогадує нам про минулі часи, коли люди за прикладом цього чоловіка щовечора запалювали гасові ліхтарі й рано-вранці гасили їх самотужки для комфорту жителів міста.
- “Глобус Ужгорода”, що є класним доповненням до дизайну одного із ближніх ресторанів. Ну а чому і ні? То потрібно бачити, але спробуємо вам пояснити одним реченням, і для того, щоб ви не мучили себе думками, додамо фото. Це чудо являє собою величезну кулю із рельєфним зображенням старих вулиць, споруд, історичних пам’яток міста.
- Павловнія – дерево, яке можна віднайти там, де закінчується Корзо, а саме на площі Корятовича. Вона є лідером за швидкістю зростання у світі та якщо вам пощастить побувати поруч у період її цвітіння, то, безсумнівно, будете захоплені чарівними ароматом і більш ніж фантастичним пейзажем.
- Ясен Масарика, який в принципі немає ніякого відношення до колишнього чехословацького президента. Та при тому є ще й яким цікавим! Так-от рослина, що зайняла власне місце поряд з набережною Незалежності, має поважний вік і, тільки вслухайтеся на секунду, побувала у складі аж 4 держав.
Нині ця неймовірна традиція все дедалі більше відходить у минуле, бо ж тепер не обов’язково для прогулянки корзувати. Є цілий список класних місць, де можна незабутньо провести час. Але якщо ви бажаєте зустріти “знайомі обличчя” чи відчути себе в ролі тих, хто приніс цю традицію до наших країв, то вам, беззаперечно, до славетної вулиці Корзо!
