Багато українців знають про державу Західноукраїнська Народна Республіка, яка проіснувала з 1918 до 1919 року. Львів був її столицею, а організована вона була через програш у Першій світовій війні Австро-Угорської імперії та повалення династії Габсбургів. Цю історію знає більша частина українців. Закарпаття не входило до Західноукраїнської Народної Республіки, проте всіляко взаємодіяло з нею. На жаль, тему газет та журналів того періоду мало хто вивчав і дарма, адже саме газетні виписки можуть допомогти ще більше розібратися в історії, а також зрозуміти, чим жили прості люди в той час. То про що писала тодішня преса? Які газети виходили? І як це впливало на людей? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodfuture.com.ua.
Зв’язок ключових діячів Закарпаття із ЗУНР
Перші контакти представників Угорської Русі з галицькими політиками відбулися напередодні розпаду Австро-Угорської імперії. Ще 15 жовтня 1918 року професор Богшай та Августин Волошин відправили листа, щоб дізнатися у керівника Української парламентської репрезентації Євгенії Петрушевича, що їм необхідно робити, якщо Австро-Угорщина зрештою розпадеться. Галицькі політики в свою чергу порадили закарпатським українцям насамперед створити народні ради та національну поліцію, але в жодному разі не провокувати місцевих угорців, щоб вони не виступили проти українського руху. Політики ЗУНР, безперечно, хотіли бачити Закарпаття у складі своєї держави, але все треба було робити акуратно.
Прагнення закарпатців було враховано у постанові Української Національної Ради 19 жовтня 1918 року.
У першому рішенні Української Національної Ради було засвідчено, що Закарпаття входитиме до складу новоствореного державного утворення на західноукраїнських землях.
Конституційне становище зафіксували й у тимчасовому основному законі про державну самостійність Західноукраїнської Народної Республіки від 13 листопада 1918 року.
Але водночас, на жаль, хоч входження Закарпатської області до складу Західноукраїнської Народної Республіки було задекларовано, новостворена держава не мала на той момент плану інтеграції цієї області до свого складу.
Що думав народ Закарпаття на той час?
У 1918 році населення села Ясин організувало народні збори, на яких одноголосно проголосили намір про возз’єднання краю з усією Україною, а також було обрано орган представницької влади місцевого населення – Українську Народну Раду у селі Ясин, яку очолював С. Клочурак. У відповідь на дії жителів села угорська влада 20-22 грудня 1918 року направила до села свої війська. 7 січня 1919 року спалахнуло збройне повстання проти угорської влади на чолі з тим самим Клочураком, а наступного дня було проголошено утворення Гуцульської республіки. Її політичні лідери активно відстоювали ідеї єдності Закарпаття та України. Тому не дивно, що вже XXI столітті знаходять безліч листів від представників гуцульської республіки до лідерів Західноукраїнської Народної Республіки, що доводить їх дуже тісні зв’язки. У січні 1919 року делегати навіть брали участь у засіданнях Української Національної Ради ЗУНР. На превеликий жаль, Гуцульську республіку було знищено 11 червня 1919 року, коли румунські війська за мандатом країн Антанти зайняли її територію та заарештували всіх членів Української Народної Ради. Гуцульська республіка припинила своє існування, але ідея самостійності та єдності українських земель не згасла.
“Неправа” та “Наука” – газети Закарпаття
Звичайно ж, ці газети були не єдині, але одні з найактивніших в той час. Мітинги та демонстрації у містах та селах Закарпаття супроводжувалися захопленням пошти, вокзалів, телеграфів, важливих шосейних та залізничних колій. У Будапешт надсилалися телеграми солідарності населення Закарпаття з угорським народом у боротьбі проти монархії, за демократичну республіку та соціальні реформи. Газета “Неправа” – орган СДПУ, описуючи перебіг політичних подій в Угорщині, 1 листопада 1918 року зазначала, що у Закарпатській області повсюдно підтримують перехід влади до рук національної ради, робітники схвалюють ідею проголошення республіки. Як можна було зрозуміти, “Неправа” була однією з газет, які висвітлювали події того часу.
Головну роль у становленні національної свідомості серед закарпатських українців відіграла газета «Наука», яку з 1903 року редагував Августин Волошин. Саме вона поступово відходила від мадяронства до українофільства та популяризувала на своїх сторінках українську класичну літературу, наприклад, через твори І. Я. Франка, С. В. Руданського, Л. І. Глєбова та багатьох інших авторів. Сам редактор, відповідаючи одному з молодих письменників, сказав: “І тому тішуся, що наша мила молодь дійшла до того переконання, яке і я здавна повторюю, що не треба нам великорусщини, а треба нам писати нашою мило. мовою”. “Наука” часто подавала таблиці, вказуючи в них, яку форму у кирилиці мають угорські літери, тим самим сприяла вивченню народної мови серед закарпатців, які навчалися у державних школах читати угорською. За це редактора часто критикували угорські газети. Але водночас видання було народним не лише у мовному питанні, а й соціальному. Велику увагу Августин Волошин приділяв організації читання, вимагав землі для закарпатського селянства та ширив господарські знання. Значну шкоду для народної мови завдав закон Апонія, який з’явився в 1907 році, через що школи почали насаджувати все угорське, а кількість шкіл російських впала майже до нуля. У 1910 році російських шкіл залишилося лише 18. Щоб оживити газету “Наука”, Волошин починає видавати додаток до газети “Село” 1907 року, де друкувався ілюстрований матеріал релігійного, етнографічного, географічного, господарського і природописного змісту, а також створювалося й безліч юридичних матеріалів, які переважно готував Юрій Бращайко. Сам редактор зізнавався, що зробив це для поширення української культури в маси.
Які ж висновки можна зробити?
Звісно, ці газети поклали основу для Закарпатського визвольного руху, хоч багатьом може й здатися їх робота незначущою. Вони не лише показували настрій народу в цей період, а й підтримували його, допомагаючи боротися за національну ідентичність та право обирати, в якій державі закарпатцям буде краще. І хоча багато хто з них дуже швидко був знищений іншими політичними газетами, процес вже було неможливо зупинити. Політичні рухи, газети, журнали та й сам народ усіма силами намагалися увійти до складу новоствореної української держави того часу. На жаль, на той момент у Закарпаття не вистачило на це сил. Але газети відіграли свою ключову роль у всіх цих подіях. Без всього того, що сталося в минулому, можливо, зрештою, Закарпатська область не приєдналася б до України. Історія в такому разі розвивалася б зовсім інакше. Так само можна сказати й про Західноукраїнську Народну Республіку. Хоч ця держава проіснувала лише рік, але її ідеї жили в головах українців ще багато поколінь. Дуже важко говорити про те, що б було в тому чи іншому випадку, але одне можна сказати точно, що газети були ключем до підняття національного духу українського народу на цих землях.
