По вулиці Капітульній, де Замкова гора стрімко впадає в обійми міста, розташований вражаючий архітектурний ансамбль, який став справжньою перлиною Ужгорода – кафедральний греко-католицький собор та резиденція мукачівських єпископів. Цей мальовничий об’єкт давно став візитною карткою міста. У цій статті на uzhhorodfuture.com.ua розповімо невеличку історію життя собору.
Вражаюча історія кафедрального собору
Історія міста взяла новий оберт, коли володар міста Янош X Другет прийняв рішення переселити з Гуменного (Словаччина) єзуїтів до Ужгорода. 31 липня 1640 року було видано фундаційну грамоту, якою передбачено перенесення єзуїтської колегії до міста. Янош Другет особисто придбав землю для колегії в Ужгороді, надавши міщанам інші землі в околицях, а також село Концово та немалу фінансову допомогу. Угода передбачала, що єзуїти отримуватимуть дрова з Невицького лісу, матимуть право торгувати в місті вином, пивом, горілкою та будівельними матеріалами, за умови постійної молитви за благополуччя Яноша Другета та його нащадків.
Вже у тому ж році розпочалося будівництво колегії. Ліс і шиндлі постачалися з околиць, вапно випалювалося в Перечині та Ракові, а залізо та інструменти надавав префект місцевої фабрики. Комплекс включав колегію, школу та церкву, причому колегія та школа були побудовані в першу чергу, а церква – трохи пізніше. Первісно церква, приурочена до Воздвиження Чесного Хреста, мала невеликий розмір та одну вежу. У 1775 році її передали Мукачівській греко-католицькій єпархії, а в 1776 році, за пропозицією Ф. Гіллебранда, вона була перетворена на кафедральний собор, прикрашений внутрішнім оформленням, іконостасом, лавицями та місцями для духовенства.
Після Другої світової війни, коли розпочалося переслідування греко-католицької Церкви, Хрестовоздвиженський собор був насильно відібраний у греко-католиків та переданий православним (у лютому 1949 році). Легалізація Мукачівської греко-католицької єпархії відбулася у 1989 році, але повернення собору було реалізовано лише після кількарічної боротьби, що завершилася 10 жовтня 1991 року. Серед цінностей, пов’язаних із церквою, згадують священицьку мантію з сімнадцятого століття, яку подарували єзуїти, срібні підсвічники і цінні ікони з епохи Марії Терезії та багато інших коштовних речей. У глибинах старовинного кафедрального собору розташована крипта, де спочивають постаті, що значуще вплинули на історію та віру. Починаючи з моменту заснування єзуїтського костелу, це святе місце стало притулком для заможних католиків та владик Мукачівської єпархії. Серед цих святинь виокремлюються імена Андрія Бачинського, Олексія Повчія та Василя Поповича. 24 вересня 1944 року в катедральному соборі відбулася урочиста церемонія посвячення. А далі настали тяжкі часи боротьби за віру, за греко-католицьку церкву проти однієї з найбрутальніших тоталітарних систем світу – радянської. Варто зазначити, що папа Іоан Павло II проголосив Блаженним Теодора Ромжу, це був останній мукачівський єпископ, чиє тіло спочиває в цьому святому місці. Життя вірного слуги було невіддільно пов’язане з історією цього храму.
Інтер’єр собору
Інтер’єр цього архітектурного шедевра вражає своєю розкішшю в стилі рококо. Хоча кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час війни угорського народу проти Габсбургів у 1703—1711 роках, уже в 1718 році його відновили та влаштували Службу Божу.
Центральна нава собору, що перекрита напівциркульним склепінням, вражає своєю масштабністю та величчю. Величезні триярусні вежі, прикрашені курантами, свідчать про відданість і ретельність у відновленні цього духовного артуріанського образу.
Спокій цього місця безумовно переймає, коли стоїш біля величезного дзвона «Іван» та тритонного дзвона в баштах. Вони, як свідки часу, розповідають про боротьбу за віру та внутрішню силу, які підтримували Мукачівську єпархію в найтемніших періодах своєї історії. Нині кафедральний собор залишається не лише свідком величезної історії міста Ужгород, але й символом вірності та витримки. Перебуваючи на території собору, ви ніби телепортуєтесь у час, де кожен куточок його вишуканої архітектури стає свідком захоплюючих таємниць минулого.
