Закарпаття — унікальна область. Казкова земля у серці Карпатських гір, яка, крім своєї неповторної природи, володіє багатошаровою культурною спадщиною. Зумовлено це тим, що в Закарпатській області зустрічаються багато різних національностей. Українці, русини, угорці, румуни, словаки, роми та ще кілька етнічних груп дають регіону свою родзинку в культурі, звичаях та традиціях, пише сайт uzhhorodfuture.com.ua.
Місто Берегове, розташоване поблизу мальовничих берегів річок Тиса та Боржава, вважається одним із цікавих населених пунктів області через свою багатонаціональність, культурну спадщину, архітектурні пам’ятки, народні звичаї, ремесла, кулінарію та навіть музику.
У Береговому дружно живуть українці, угорці, русини та інші національності, які збагачують культурний ландшафт та розвиток місцевого співтовариства, який зачаровує кожного гостя міста. Крім того, у місті збереглася гарна архітектура, яку місто успадкувало, будучи у складі Чехословаччини, та багато чого цікавого.
Історія
Перша згадка про місто Берегове датується 1063 роком. Угорський принц Ламперт, молодший син короля Бейли І, побудував на території сучасного міста свій палац. Поселення навколо палацу назвали Лампертхаза на честь принца. Історики сперечаються щодо року заснування і кажуть, що у 1063 році тут не було повноцінного міста. Дослідники називають іншу дату: 1247 рік. Це рік відбудови міста після того, як у 1241 році територією Ламперхази пройшли війська хана Батия та спалили його.
У 1247 році король Бейло ІV заселив на територію Лампертхази німецьких переселенців із Саксонії. Місто почало називати Лампертсас. Жителям дали право вільної торгівлі та користування лісом. Територія Лампертсаса набула стрімкого розвитку у сфері виробництва.
У 1342 році місто отримало статус королівського, а також набуло Магдебурзького права, яке передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів-власників міст і створення міського самоврядування.
У кінці XIV століття угорський король Жігмонд подарував увесь Березький комітат із Лампертасом подільському князеві Федору Корятовичу. Згодом у міста з’явився свій герб та прапор. На гербі міста був зображений золотий лев, над яким сяяли півмісяць та шестикутна зірка. Зображення лева історики пов’язують із перебуванням міста під владою галицького князя Лева Даниловича у другій половині XIII століття.
У 1499 році місто вперше згадується як Берегсас. Саме так перекладають сучасну назву Берегового на угорську мову. У XVI столітті місто переживає погані часи в історії. У 1566 році місто повністю зруйнували татари. Потрібно було відновлювати усю інфраструктуру з нуля.
17 червня 1657 року місто спалили польські війська князя Любомирського, які прийшли за помстою Юрію Ракоці II. Місто відновлювали кілька десятків років, але повністю відновити його не вдалося через те, що у 1686 році його знищили війська Габсбургів.
Мешканці міста Берегового брали участь в угорському повстанні 1703-1711 років проти уряду Австрії. Тоді 22 травня 1703 року на центральній торговій площі Берегового Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбургів і тисячі берегівчан приєдналися до армії Ференца Ракоці ІІ. Угорське повстання програло війну, а місто було передано роду Шенборнів у 1728 році.
Наприкінці 1919 року місто увійшло до складу Чехословаччини. Саме в цей період у місті починають будівництва нових житлових кварталів та поселяти в ньому українців. Згодом у місті відкрили українську гімназію, а також стрімко почався розвиток виноробства.
У 1938 році повернулося до складу Угорщини, а у 1945 році увійшло до складу УРСР. В тому ж році отримало оновлений статус міста. 17 травня 2001 року місто Берегове отримало статус міста обласного значення.
Архітектура міста
Місто Берегове має надзвичайно гарні архітектурні пам’ятки. У центрі міста знаходиться римо-католицький “костел Воздвиження святого Христа XII століття. Костел знищували татарські війська у 1241 році. В 1370 році його відбудували, а у 1846 році відновили. На стіні костелу знаходиться унікальний сонячний годинник у вигляді дуги із римськими числами, який показує середньоєвропейський час.
Поблизу костелу розташований Палац родини Бетленів, збудований у 1629 році. Побудована резиденція князя на місці, де колись був монастир домініканського ордену. У Палаці Бетлена збереглися підвали у готичному стилі. У 2002 році в палаці було відкрито музей Берегівщини.
В центрі міста розташований Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II. Раніше це був палац комітатського суду, який у Береговому називали Палацом Правосуддя. Споруджено його було у 1908-1909 роках архітекторами Ференцом Яблонським та братами Іштваном і Яношем Копасями. На початку XX століття палац був найвищою будівлею у місті. Цікаво було й те, що у задній частині будівлі функціонувала в’язниця. Радянська влада спочатку використовувала палац як казарму, а потім як завод точної механіки.
На початку XX століття в Береговому побудували два будинки-близнюки, які виконані у віденському стилі сецесія. Один будинок належав місцевому адвокату Кубовічу, а інший — архітектору Мейгешу. Саме другий будинок зазнав змін під час реконструкції й перестав бути схожим на свого брата. Будинок Кубовіча перетворився на багатоквартирний будинок. На першому поверсі в ньому діє супермаркет. А будинок Мейгеша переобладнано під аптеку.
Через канал Верке, який пролягає містом, лежить кам’яний горбатий міст, який свого часу був дерев’яним. Він зведений у 1853 році у готичному стилі. Місцевій владі він коштував дорого, тож за проїзд мостом була встановлена плата, яка називалася транспортним податком.
Пам’ятники відомим діячам
Через те, що місто більшу частину своєї історії перебувало у складі Угорського королівства, то і пам’ятників угорським діячам тут багато.
У центрі міста стоїть пам’ятник Ференцу Ракоці II, який зображений на коні. Ференц Ракоці II — герой визвольної війни, керівник антигабсбурзького повстання 1703—1711 років, яке сколихнуло Австрійську імперію. Угорці вважають його беззаперечним лідером своєї нації.
На вулиці Тараса Шевченка символічно розташований пам’ятник великому Кобзареві, який з’явився у місті у 2016 році. Бронзова статуя українського письменника виконана скульптором Василем Олашином.
Недалеко від Шевченка пам’ятник угорському письменнику та революціонеру Шандору Петефі, який не лише вніс своє ім’я в історію угорської культури, а й ще гостював свого часу у місті Берегове.
На центральній площі міста є статуя берегівської акторки Шарі Федак, яка дивиться на театр, у якому грала свої головні ролі.
Легенда про місто
Найвідомішою легендою про місто є історія про пастуха на ім’я Сас. Люди казали, що пастух неодноразово випасав своє стадо поблизу берегів тоді ще неіснуючого міста. Під час одного із випасань стадо пастуха Саса зустрілося зі стадом іншого пастуха. В обох стадах були бики, які почали між собою бійку.
Бик пастуха Саса переміг, а на місці перемоги розрив великий скарб. На ці кошти розпочали будівництво храму на березі річки, що у підсумку створило нове поселення, яке назвали Берегсасом на честь пастуха, який знайшов гроші саме на березі.
