Ужгород є обласним перлинним каменем Закарпаття, що заворожує своєю витонченою красою та унікальністю. Сплетене на берегах річки Уж, місто лягає за вісімсот одинадцять кілометрів від столиці. Незважаючи на свою скромну розмірність серед обласних центрів, Ужгород має величезну історію, що привнесена протягом віків. Місто, що народилося 9 століття, пережило безліч епох та змін, тимчасово залишаючись під покровом Угорщини, а потім перебуваючи під владою Австро-Угорщини. Споконвічні стіни Ужгорода та його вулиці стали свідками переплетення культур та величного духу міста, тож у цій статті на uzhhorodfuture.com.ua поговоримо про його захоплюючу історію.
Значення назви міста та перша писемна згадка
Літопис Аль-Ідрісі, уважний хронікер свого часу, подарував нам віконечко в минуле, відкривши таємницю старовинного Ужгорода. У 1154 році його перо вперше відзначило місто у письмових документах. Відтоді до кінця Першої світової війни, Ужгород мав лише одну назву – Унґвар. Слово це врізалося в історію з двох частин: “Унґ” та “вар”. Вчені єдинодушні у тому, що “вар” угорською мовою означає “укріплення, фортеця, замок” – термін, що прибув до угорської мови із іранської.
Але саме слово “Унґ” досі залишається об’єктом широких дискусій. У 1860 році історик Карой Мейсарош вважав, що це може вказувати на “швидкість”. Та наукове співтовариство висловило застереження, адже слов’янські мови використовують інші вирази для цього поняття. Еде Маукс пропонує свій погляд, пов’язуючи “Унґ” з титулом вождів кочівних тюркських народів “онґ”. Також він наводить історію Арпада, який, за легендою, захопив Ужгород, ввівши той вираз у вжиток. Проте за подальшими дослідженнями виявилося, що Арпад мав інший титул, не пов’язаний з “онґ”. До того ж, ще одна гіпотеза Пала Ясої, що назва походить від імені посланця Феодосія Онегеса, також залишається не підтвердженою. У такий спосіб, у плині часу історія Унґвару виявилася густою завісою легенд і досліджень, де відблискує своєрідність у поєднанні з невичерпною глибиною минулого мальовничого міста.
Іван Раковський, вивідавши невідому історію застиглого в часі Унґвара, висунув теорію, яка перевернула уявлення про коріння назви цього міста. За його словами, Унґвар більше схожий на слов’янське утворення, ніж Ужгород. Він підтримує ідею, що “Уґ” або “Унґ” має значення “Південь”, посилаючись на річку Унґ (словацькою – Уж), яка тече на південь. Друга частина слова, тобто “твар”, означає “творити, фортеця”, за Раковським, вона еволюційно втратила літеру “т”, трансформуючись у “вар”. Проте ідея Раковського у вчених теж викликає дискусії. У першій половині 19 століття славіст Павел Йозеф Шафарик перетворив “Унґвар” на “Угвар”, а згодом відбулася калька у вигляді “Оуґгород”. Збігом у часі стало створення форми “Унґоград” від викладача Ужгородської духовної семінарії Андрія Балудянського. У такий спосіб, гасло “Що в імені твоєму?” для Унґвару стає не лише питанням, але й загадкою, що досі відкрита для досліджень вченими. Археологічні розкопки на території міста тільки поглиблюють таємницю цього місця, де кожна назва — від Гункбар до Ужгород — розповідає власну історію, значення.
Розквіт Ужгорода у 13-16 століттях
Ужгород, що страждав від нападів монголо-татарського нашестя у 1241 році, боровся за своє існування, викликаючи неабияке захоплення своєю споконвічною міською сагою. Починаючи з управління воєводою Фінті від короля Ласло IV Куна в 1279 році та переходу власності до родини Другетів у 1322 році, Ужгород ставав лементом імперії, де володарі постійно змінювались, і кожна родина залишала свій слід на цій землі. До прикладу, Філіп і Янош Другет, поділивши місто на горянську та дравецьку частини, збудували нову фортецю на Замковій горі, посилаючись на багате спадкове минуле.
У 1320 році, з будівництвом мосту та розвитком ремісничої та торговельної сфер, Ужгород перетворився на центр торгівлі, залучаючи ремісників, селян, дворових слуг та міських жителів. Його важливість тоді безперечно зростала в області економіки, торгівлі та оборони. Це особливо було підкреслено у 1380 році, коли місто отримало право проведення ярмарку, що тривало потім протягом століть. У 1430 році місто одержало привілеї від короля та офіційно стало іменуватися “Привілейоване місто Ужгород“. Уже в 15-16 століттях, при всій політичній нестабільності, Ужгород став культурним, торговим та військовим центром. Зокрема свідченням цього є герб міста, на якому зображено виноградні лози.
Ужгородська унія – як революційний оберт в історії міста
Незважаючи на ускладнену політичну атмосферу, місто відігравало роль важливого пункту на карті габсбурзької Австрії, що на кордоні з Трансільванією. Ужгород продовжував свою величну подорож часом, плавно перейшовши у вісімнадцяте століття, вже як важливий центр національної та культурної спадщини. У 1631 р. Ужгород нараховував 238 землеволодінь, складався із десяти вулиць, де проживало 1200 чоловік. На той час, це було просте живописне містечко на правому березі Ужа.
Однак, у 1646 році відбувся революційний оберт історії, коли замок Ужгорода став свідком унікальної події – Ужгородської унії. Її підписали шістдесят три православні священики під впливом Анни Другет та її брата Юрія Якушича. Ця подія перетворила Ужгород на центр греко-католицької церкви на Закарпатті, започаткувавши новий важливий етап в його історії. Уже на початку вісімнадцятого століття, Ужгород перебував у жорстокій антигабсбурзькій боротьбі, яку очолив граф Імре Текелі. Повстанці двічі захоплювали замок, частково зруйнувавши його. Жигмонда Другета, останнього представника династії, у 1684 році навіть повісили. У 1691 році родина Другетів вимирає. Міклош Берчені, магнат та новий господар Ужгорода, разом із своєю дружиною Христиною Чакі, розпочали новий розділ в історії міста. Замок став місцем їхнього проживання, а Ужгород, швидко відбудовуючись, став центром культурного та політичного життя.
Розвиток міста після вісімнадцятого століття
Наприкінці сімнадцятого та на початку вісімнадцятого століть Ужгород розвивався і змінювався регулярно. Було збудовано величезний млин у 1796 році, відкрито першу друкарню у 1845 році. Залізниця, що прокладена у 1873 році, надала місту свіжого ковтка повітря в розвитку. Ужгород виживав через різні етапи своєї історії, включаючи моменти, коли він знову став українським містом за часів Чехословаччини, потім опинився під владою Угорщини, а в кінці кінців став частиною радянської дільниці.
Сьогоденням Ужгороду можна справді захопитися, пройшовши вулицями, в яких відчувається цінна історія у кожнісінькому їх куточку. Від побудованих в 1900 році перших спортивних стадіонів до залізничного вокзалу та історичних подій 1991 року, коли місто відмовилося від підпорядкування Москві. Сучасний Ужгород, розділений річкою Уж на Старе та Нове місто, відблискує своєю архітектурою різноманітність та вражаючою історією, як ніяке інше місто. Адже крізь віки Ужгород досі залишається живою книгою, де кожна сторіночка – це неймовірно захоплююча історія, що додає власне світло у пам’ять такого унікального куточка Закарпаття.
