Безліч великих людей народилися не на території Закарпаття, але для них ця область стала своєрідним новим домом. Одним із таких людей і був дослідник Августин Єнковський. Він народився за територією Закарпаття, але більшу частину свого життя прожив саме тут. Люди навіть у ХХІ столітті вшановують пам’ять великого земляка. І це зовсім не дивно, адже його винаходи поліпшували життя простих людей, тому він був, можна сказати, таким собі закарпатським Фрідріхом Еберсом. То що ж такого зробив Августин Єнковський? Яке було життя у цієї великої людини? І чому його досі пам’ятають? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodfuture.com.ua.
Ранні роки життя
Августин Єнковський народився 18 жовтня 1833 року в селі Савчурове під Шаришем (нині окрес Воронов у Словаччині). Вчитися поїхав до ужгородської гімназії, а після її закінчення вступив до духовної семінарії. Перед висвяченням одружився зі своєю землячкою Оленою Гебей, далекою родичкою майбутнього єпископа П. Гебея. Коли Єнковський офіційно став священником, він пішов служити в Бобовищі, потім у Ракошині, а згодом у Стеблівці. Священникові там доводилося самому керувати власним господарством.
Щоб трохи покращити своє матеріальне становище, почав захоплюватися проєктуванням різних корисних речей. Наприклад, у 1873 році він сконструював жатку-снопов’язку. Він звернувся до місцевих поміщиків, щоб ті підтримали його ідею та допомогли налагодити серійний випуск. Поміщики винахід Августина не оцінили. Через те, що винаходи Августина Єнковського не прийняли в Австро-Угорській імперії, він вирішив спробувати домовитися з Російською імперією. Там вже зацікавилися його напрацюваннями та попросили надіслати креслення. Єнковський з величезним задоволенням відіслав їх. На превеликий жаль, російська бюрократія була ще менш пробивною, ніж австро-угорська. Тому тільки в 1875 році жниварка була запущена у виробництво на Костромському суднобудівному заводі. Натомість у 1878 році всі креслення в Росії “перемалювали” собі американці. І завдяки цьому незабаром таку ж жниварку стала випускати американська фірма Маккермін як власний винахід.
Однак перша невдача не відбила в Августина Єнковського його жагу до винахідництва. Він відстоював свій авторитет і навіть досяг публікації у пресі, де вказували його авторство. А паралельно намагався вигадувати нові проєкти. Навіть знайомство з російськими корабелами не пройшло даремно. Єнковський дуже зацікавився конструкцією корабельних моторів і сконструював механізм руху кораблів за допомогою системи лопатей із поворотно-горизонтальним рухом. Цей механізм забезпечував швидкість у шість разів більше, ніж до цього. І цього разу ніхто взагалі не зацікавився стратегічно вигідним винаходом, хоча Австро-Угорська імперія мала вихід у море. Вчений, навчений гірким досвідом, отримав з Петербурга патент на цей винахід, який мав № 1469. Згодом модель такого корабля демонструвалася в Берлінському патентному музеї. Незабаром американці видали цю конструкцію за свою.
Подальше життя
Тоді Єнковський переорієнтувався на проєкти, реалізація яких потребувала державного втручання, на вироби для ширшого споживача. Для бджолярів він сконструював оригінальний вулик. Серед інших винаходів – самопрядка нитки, механічний ткацький верстат. Останній встановили у свій час в Арданові, де його продуктивність та зручність приємно вразили місцевих майстрів. Єнковський намагався внести власні удосконалення у конструкцію авіаційного двигуна, проєктував поїзд для укладання колії.
Звичайно ж, у цієї людини було й безліч інших винаходів. Наприклад, згідно з листом від 1894 року Г. Купченка до Єнковського стає одразу зрозуміло, що останній хотів продати один зі своїх винаходів. У листі Г. Купченко говорив про те, що готовий виконати його бажання поїхати до Санкт-Петербурга, щоб той продав свій винахід, а саме пароплавні весла. Саме завдяки цій людині вже наступного року ці матеріали були в російській столиці, а Єнковський листувався з морським міністром М. Чихановим. Тут вже сам винахідник казав про те, що він не претендує на нагороду у разі, якщо винахід виявиться непотрібним країні. У випадку ж, якщо Російська імперія почне використовувати його креслення у своїх потребах, то він очікує винагороду, яка вартує його праць.
Однак подальша доля проєкту невідома. Є лише дані про те, що у 1897 році Єнковський запатентував свій гвинтовий двигун у Бельгії та США. Зрештою Єнковському вдалося отримати якісь гроші за свої винаходи й купити за свої кошти годинник для Ужгородського Кафедрального собору, який можна побачити там і сьогодні.
Помер великий винахідник Августин Єнковський 22 січня 1923 року в Стебльовці на Хустщині.
Нагороди за винаходи та допомога простому народу
Звичайно, за деякі свої винаходи Августин Єнковський отримував нагороди. Наприклад, за сконструйований для бджолярів вулик на виставці у Будапешті його нагородили дипломом. В 1893 році винахідник був нагороджений великою золотою медаллю Паризької Академії технічних винаходів і став її членом-кореспондентом завдяки цим самим кресленням. На жаль, ця конструкція не дожила до наших днів.
Через те, що Єнковський створював свої винаходи переважно для людей, то ткацький верстат, встановлений в Арданові, був механічним. Багатьох таке може вразити, адже в той час вже існувала електрика. Але Августин Єнковський розумів, що гірські села Закарпатської області тоді ще не були електрифіковані. Тому така річ стала в пригоді працівникам ткацького цеху. Більше того, Єнковський на цьому не поставив крапку. Протягом 15 років він удосконалив свій пристрій. Єнковському у його дослідженнях допомагав син Андрій. Завдяки саме його синові у 1924 році робота батька була закінчена. На жаль, креслення навіть цього верстата не дожили до наших днів.
Пам’ять про великого винахідника
За своє життя Августин Єнковський спроєктував регульований ткацький верстат, який застосовувався на ткацькій фабриці в Ружомберку, вулик, самозарядну гвинтівку та багато іншого. Тому не дивно, що цю людину досі пам’ятають багато його земляків, адже внесок Єнковського у розвиток науки неоціненний.
Вшанування пам’яті знаменитого земляка Августина Энковського, чиє життя тісно пов’язане з історією села Стебльовка, було присвячено 100-річчю від дня його смерті. У 2023 році біля меморіальної дошки, встановленої на фасаді Стеблівського ЗЗСО І-III ступеня, учні та вчителі згадували того дня відомі винаходи великого закарпатця. Більше того, священнослужитель згадував, що окрім винаходів Августин Єнковський ні на день не переставав бути священнослужителем місцевої церкви. Цілих 42 роки – з 1881 до 1923 роки, служив Господу. Звичайно ж, крім винаходів, він прославився і своєю освіченістю, адже він знав цілих 6 мов, був трохи художником, займався лікарською роботою та допомогою, турботою про духовний та освітній рівень селян, зокрема у селі Пиричі збудував нову церкву, у Нір-Піліші – школу. Августин Єнковський був чудовою людиною і запам’ятався всім землякам як чесний та працьовитий чоловік, який старався полегшити життя простим людям.
