Тепер ми, певне, просто уявити не можемо життя без електроенергії, пише сайт uzhhorodfuture.com.ua. Кожного дня нас оточують прилади та засоби зв’язку, які, розрядившись, спричинятимуть дискомфорт. Чи не так? А от раніше це просто було частиною звичайнісінького буденного життя. Та й не колись, а буквально таки не так давно. А зараз ходімо ближче до тематики.
Про перший крок, або ж стара пам’ятка електрифікації, що змінила побут закарпатців
Все почалося з того, що у 1890 році на території пивоварні графа Шенборна у селі Кольчино в мальовничому Мукачівському краї, яке раніше носило назву Фрідяшово, збудували першу територіальну гідроелектростанцію. На той період це без персоніфікацій і голослівних жартів було дивом і величезним полегшенням зокрема. Так-от, ясна річ, що вона служила як заводська, забезпечуючи електроенергією Мукачівський пивоварний завод її власника.
Тільки уявіть собі на хвилину, потужність генератора становила 200 кВт, а безперебійну роботу підтримувала комплектуюча газогенераторна установка з двигуном внутрішнього згоряння.
Ця гідроелектростанція функціонувала більш ніж сто років, аж до 1961. Як зазвичай, порадуємо вас цікавим фактом, встановлений на 125-річницю зі збудування такої важливої інфраструктури області пам’ятний знак можна спостерігати в селищі, проходячи повз вулицю Б. Хмельницького. Власне побачити то можливо поблизу тунелю, що прокладений під горою, яка в свою чергу слугувала артерією річки Визниця й лопатей генератора, та сягає довжиною трьохсот метрів.
Внесок Австро-Угорщини у появу електрики на Закарпатті та історія розвитку інновації
Опісля появи гідроелектростанції електрикою був забезпечений зокрема млин Ужгорода, про який ми вже згадували, розповідаючи про неймовірне кафе-музей “Під замком”. Це світло так сильно приваблювало місцевих, що вони вирішили висувати вимоги до міської влади та прохати того ж для власних потреб.
Хоч пошуки інвесторів навряд чи були простими, оскільки це було новітнім і не зовсім легкодоступним, але вже у 1902 році почалася така важлива тенденція. Та й вражаюче, але реформа не зупинилась, а навпаки поширювалася, у 1903 вона дісталася Мукачева, у 1908 – Берегова, яке на той час іменувалося Берегсасом, а в 1913 – Виноградова та Королева.
Чехословацька республіка принесла де-факто в рази значнішу складову до такого процесу. Таким чином у 1931 році свою діяльність розпочинає Ужгородська паротурбінна електростанція, що на той період була дуже потужною й мала два генератори із напругою кожного 2500 кВт. Крім того, опісля двох років з її побудови сформували лінії електропередач з Ужгорода до Сваляви, Перечина, Чопа, а також Великого Бичкова.
Але ви ж не думаєте, що на тому все? Ні, принаймні не в цьому випадку. Так-от, тоді ж будувалася гідроелектростанція на річці Уж, але, на жаль, її відкриття відбулося пізніше, бо на заваді стали економічні витрати. Тому ця справа перейшла фактично у спадок владі Угорщини, яка, посприявши, змогла ввести ГЕС в експлуатацію.
Не мусимо ми й оминути увагою дійсно унікальну гідроелектростанцію, яку будували впродовж шести років за радянщини. Вона була утворена таким чином, що охоплювала води двох річок, а саме Тереблі та Ріки. Цікавим фактом відзначимо й те, що втілення проєкту у 1956 році стало реальним завдяки угорським й італійським інженерам. Як результат в карпатському регіоні засяяла могутня 27 мегаватна Теребле-Ріцька ГЕС.
Це, беззаперечно, все дуже круто, але нам потрібно не забувати берегти екологію, яку дуже часто, не задумуючись про наслідки, руйнуємо власне ми самі. Отже, навіть беручи необхідне, потрібно піклуватися про нашу домівку не менше, адже вона єдина така!
