Важко було уявити в Середньовіччі місто, яке б не мало свого замку. Це своєрідна візитівка, адже дуже часто саме за наявністю замку оцінювали правителів у містах. Замки вважалися символом влади, адже в основному це була демонстрація сили правителів, які мали контроль над містом, пише сайт uzhhorodfuture.com.ua.
Свого часу замки були важливою оборонною структурою, за допомогою якої місто могло захищатися від ворожих армій, злочинців та навіть внутрішніх повстань. Тому їх споруджували на високих пагорбах для кращого огляду міста. Багато правителів використовували замки як житлове приміщення, адже тодішні керманичі міст так себе почували в безпеці.
Мукачівський замок Паланок також виконував функції як оборони, так і приватного житла для графів та королів. Замок залишився одним із тих в Україні, які вдалося зберегти.
Перші згадки про замок
Точної дати коли побудували замок немає. За різними історичними записами вже відомо, що в XI столітті за замок вже були перші бої. Тож можна припустити, що десь на початку цього століття замок і побудували. Стоїть він на горі вулканічного походження на висоті 68 метрів. Загальна площа всієї території 13 930 квадратних кілометрів.
У 1086 році Мукачівський замок “Паланок” взяли в облогу половці (середньовічний кочовий тюркський народ з Центральної Азії). Саме у ті роки руські князі стали залучати половців до спільних походів на Угорщину та Польщу. Ось чому “Паланок” тоді опинився в оточені. Половці безрезультатно атакували замок, адже вже тоді замок був надійно укріплений стінами із каменю, висота яких сягала майже 4 метрів.
Наступна битва, яку пережив замок, датована 1190 роком. На райони комітатів Унг, Берег та Мункач напали татари, які, спаливши кілька поселень на своєму шляху атакували “Паланок”, яким тоді правив король Бейла III. Через хороший огляд міста з оборонних позицій замку було зручно відстрілюватися, тож татари замок взяти не змогли й відступили.
У 1241 році вже довелося Угорському королівству захищатися від нападу монголів. Так як 60-тисячна армія хана Батия заходила із Верецького перевалу, то перше місто, яке їм довелось атакувати, було Мукачево. Тоді ж місто було знищено повністю, окрім замку, який вистояв і відбив атаку противника.
Правління Коріятовича, Ракоці та інших
У 1396 році замком почав володіти польський князь Федір Коріятович. Він одразу ж перетворив замок на свою повноцінну резиденцію. Почалася розбудова замку. Коріятович почав думати про якісну оборону, тож почалося будівництво додаткових веж. У той період новим володарем замку було вирубано 85-метровий колодязь у скелі, який і досі розташований на території подвір’я замку. Після Коріятовича замок переходив до рук різних володарів, які також працювали над його укріпленням.
У 1622 році Мукачівський замок перейшов до володіння Габора Бетлена. В той період воєнних нападів не було. Бетлен тоді займався створенням міжнародної антигабсбурзької коаліції серед західноєвропейських країн, тож замок для нього був, скоріш за все, об’єктом для різних зустрічей та переговорів. Вже згодом семигородський князь Юрій Ракоці I після війни з угорською родиною Естергазі заволодів замком. У 1633 році Ракоці придбав собі замок із правом на постійне користування його сім’єю.
Цей період став визначним у розбудові замку. Трансільванський князь Юрій Ракоці I зробив замок столицею свого князівства. За цей час над замком почалися роботи з розбудови. Після смерті Ракоці його дружина Жужанна Лорантффі наказала продовжити задумане чоловіком. Так було споруджено дві тераси та зовнішнє оборонне кільце. В 1649 році у замку “Паланку” побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вже тоді вели перемовини з Юрієм Ракоці II про спільні військові дії проти Польщі.
Династія Ракоці володіла замком ще кілька десятків років. У 1685 році розпочалася найбільша в історії облога замку за участю війська Австрійського імператора. На той час обороною замку керувала вдова князя Ференца Ракоці I Ілона Зріні. Облога замку тривала три роки. У підсумку Австрійська імперія завоювала його та зробила найсильнішою фортецею на сході.
У 1690 році замок набув статус фортеці. При керуванні австрійськими королями спорудили постійну лінію захисту. У скелях були зведені глибокі підвали, де можна було сховати все населення Мукачева. А біля гори було вирито рів глибиною кілька метрів. Далі було болото, оточене палями. Дійти до замку було справжнім випробуванням, та і ніхто не наважувався на такі дії.
Війна за замок
У 1703 році угорський народ на чолі із сином Ілони Зріні, Ференцом Ракоці II, захопив замок “Паланок”, який був стратегічно важливим об’єктом для подальшої війни. Армія Ференца Ракоці II була зібрана з угорських та русинських селян із Закарпаття. Сила та бажання перемогти, взяті з угорського повстання, призвели до того, що австрійські війська було відведено.
Замком знову заволоділи угорці та продовжували його утримувати ще кілька років. Вже у 1707 році повстання почало слабшати. Через рік лідер постання, Ференц Ракоці II, отримав серйозне поранення після падіння з коня. Угорські повстанці вирішили, що лідер мертвий, та почали здавати свої позиції. Такий перебіг подій змусив Ференца Ракоці II з армією відступити до Мукачева.
Армія угорців утримувала оборону замку до 1711 року. До того часу було проведено кілька перемовин між австрійським графом Пальфі та Ференцом Ракоці II. Навіть підписали тоді угоду про мир, але у підсумку австрійці зрадили свої принципи та пішли у наступ. 22 червня 1711 року угорські повстанці капітулювали й залишили фортецю австрійській армії.
Життєдіяльність після війни
Дивно, але після визвольної війни замок “Паланок” втратив своє стратегічне значення. Його майже ніяк не використовували. Вже у 1782 році на території замку відкрилася політична в’язниця Австрійської монархії. Функціонувала вона протягом 100 років. За цей період там відсиділо свій термін понад 20 тисяч в’язнів. Працювати в’язниця на території замку припинила лише у 1903 році.
Закриття в’язниці спричинило тимчасовий занепад замку, адже його перестали використовувати в будь-яких цілях. У період Чехословацької республіки замок використовували як казарми для військових. Щоправда, усі війни вже за замки у світі завершилися, тому замок не постраждав ні під час Першої світової війни, ні під час Другої.
До прикладу, у 1939 році Закарпаття входило до складу Угорщини. Угорці, як і чехословаки, також передислокували свої казарми у будівлі замку. Так тривало до 1944 року, поки Закарпаття не приєднали до Радянської України та не відкрили там профтехучилище.
Замок у XXI столітті
Важко уявити, що у сучасному світі хтось би воював саме за замок. Мукачівський замок зберігся у XXI столітті. Наразі тут діє історичний музей. У 2009 році почалися заходи щодо збереження пам’ятки культури. Були проведені певні роботи з реставрації. У 2018 році була відкрита Кімната історичної пам’яті князя Федора Коріятовича.
На території замку також встановлено безліч пам’ятників тим особам, які оберігали замок від ворожих нападів. Тут статуї у повний зріст Ілони Зріні та Ференца Ракоці II. У 2022 році на території замку “Паланок” був встановлений Тризуб на честь захисників та захисниць України.
Легенда
Навколо якого замку не було б легенд. Стосується вона якраз глибокого колодязя. Конкретніше глибини, адже, за легендою, води у колодязі не було, а князь наказував робітникам копати його далі. Все завершилося тим, що до князя прийшов чорт, який запропонував воду у колодязі за мішок золота.
Це все почув один із лицарів Коріятовича та запропонував обдурити чорта. Вони поклали дві останні золоті монети в мішок та закинули його до чорта, який обурився за такі витівки та оселився у колодязі навічно, аби ніхто не зміг користуватися водою. Щовечора чорт видавав страшні звуки із колодязя, та такі, що всі боялися підійти до нього.
За іншою легендою, обдурити чорта Коріятовичу порадила жінка, яка пошила такий маленький мішок, що туди поміститься лише одна золота монета. Таким чином у колодязі з’явилася вода, адже мішок був повним золота.
