У 2020-ті в Ужгороді формується цілком нова реальність – з кодом, стартапами й диджиталом. Закарпатський ІТ‑кластер, офіційно відомий як IT Cluster Transcarpathia, об’єднує компанії, фахівців, волонтерів і тих, хто намагається втримати таланти в регіоні… або хоча б заманити його сюди на каву. Створений під час турбулентного періоду, кластер виріс із локальної ініціативи у важливий майданчик для професійної спільноти, що шукає стабільності й розвитку поблизу словацького кордону. У цій статті на uzhhorodfuture.com.ua зібрали те, чого не знайдеш у пресрелізах: як усе починалося, чим реально живе спільнота, хто її тягне вперед і чому Закарпаття може стати новим диджитальним напрямком на карті України.
Як народжувалась ініціатива IT Cluster Transcarpathia
У 2020‑му, коли ІТ‑спільноти в Києві, Львові й Харкові вже давно ділилися на кластери, інкубатори й тусовки, Ужгород виглядав радше тихим бекендом країни – і в переносному, і в прямому сенсі. Але навіть тут назрівала потреба в чомусь системнішому: компанії росли, айтівці стали помітними, а «спільнота» існувала лише у вигляді кількох чатів у телеграмі та знайомств через знайомих.
Засновники IT Cluster Transcarpathia – серед яких були представники компаній AZinec, PettersonApps і кількох ініціативних фахівців – вирішили зібрати навколо себе тих, хто готовий інвестувати в розвиток регіону. Ідея об’єднати ІТ‑бізнеси на Закарпатті швидко перетворилась на конкретну організацію з командою, сайтом і першим планом дій: створити в регіоні майданчик, що допоможе розвиватися в ІТ без виїзду до столиці чи за кордон.
На старті кластер узяв на себе роль комунікатора – між компаніями, фрилансерами, університетами й місцевою владою. Перші івенти, освітні програми, мапа ІТ‑компаній Ужгорода – усе це виглядало скромно, але чітко позначало територію: тут починається новий технічний центр із західним акцентом.
Нині в команді кластера – кілька ключових фахівців, які тягнуть операційку, стратегію та комунікацію. А серед резидентів – і ті, хто щойно відкрив ФОП, і офіси великих аутсорсерів, які вирішили будувати тут щось на кшталт другого дому для релокованих команд.
Хто сьогодні працює з IT Cluster Transcarpathia
Щоб зрозуміти масштаб IT Cluster Transcarpathia, варто зазирнути до списку його резидентів. Тут немає гучного «один із найбільших в Європі», але й на локальний клуб за інтересами це вже не схоже. У складі – понад 100 учасників: від невеликих розробницьких команд до представництв компаній на кшталт Intellias, SQUAD, Astound Digital, Sigma Software. Більшість із них працюють у сфері аутсорсу, але є й ті, хто займається власними розробками, стартапами або навіть навчанням.
Хтось зайшов сюди давно – ще на старті, у 2020–2021 роках. А хтось обрав Закарпаття вже після 24 лютого 2022-го, коли стало зрозуміло: тут спокійніше, ніж у більшості регіонів, і можна бодай трохи планувати. Кластер зіграв не останню роль у тому, що десятки компаній змогли перемістити офіси чи команди до Ужгорода, Мукачева, Виноградова. І, що важливо, – залишитися там.
Окремий феномен – місцеві. Айтівці, які нікуди не виїхали. Серед них – фрилансери, які вже давно працюють на західні ринки, але раніше не мали причин виходити з тіні або об’єднуватися. Кластер для них став легалізацією – у хорошому сенсі. Через спільні івенти, юридичну підтримку й участь у проєктах вони поступово перетворюються з анонімних віддалених працівників на частину живої ІТ‑екосистеми.
Для компаній участь у кластері – це робочі зв’язки, локальні партнери, видимість для майбутніх співробітників. І, звісно, тиха надія, що Ужгород стане місцем, де можна масштабувати команду без думки про чергову евакуацію.
Освітні проєкти й спільні історії розвитку в межах Transcarpathia
Тема ІТ‑освіти в регіоні пов’язана з терпеливою ручною роботою: розворушити, пояснити, зібрати, підтримати. Саме так IT Cluster Transcarpathia підійшов до цього напрямку – без надмірних обіцянок, але з відчутним результатом.
Найпомітніше – це літній IT Camp для школярів, який кілька років поспіль проводили в Ужгороді. Прості воркшопи, зустрічі з розробниками, командна робота й мінімум сухої теорії – усе для того, щоб місцеві підлітки не думали, що кар’єра в ІТ починається лише у Львові чи за кордоном.
Паралельно працюють із викладачами: є програми підвищення кваліфікації, тренінги з актуальних технологій, спільні проєкти з університетами. Ужгородський Національний університет – серед перших партнерів кластера. Там поступово адаптують навчальні програми, вводять реальні кейси замість конспектів і пробують залучати роботодавців до навчального процесу. Так, повільно, але будується те, чого роками не вистачало – зв’язок між освітою і практикою.
А ще є менторські ініціативи для тих, хто вже має базу, але не знає, куди рухатися далі. Серед фахівців‑менторів – і «старожили», і ті, хто нещодавно релокувався і хоче дати щось назад. Це важлива деталь: IT Cluster Transcarpathia не вариться у власному соку. Він постійно тягне до себе тих, хто щойно приїхав, але вже готовий включатися в місцеву динаміку.
Ці історії освіти тут завжди трохи локальні, трохи домашні – ніби ти навчаєшся з сусідом або проводиш хакатон у міському Палаці дітей. Але саме це створює відчуття, що все не даремно. Що ідеї, які тут запускають, мають шанс прижитися в реальному житті.
Як регіон пережив релокацію й вийшов на ІТ‑радар
З початку повномасштабної війни Закарпаття стало пунктом призначення для сотень ІТ‑фахівців, які виїжджали з Харкова, Дніпра, Києва. Для багатьох це був «тимчасовий захід», але частина лишилася – винайняла житло, адаптувала дітей, під’єдналася до локальних спільнот. Саме тоді IT Cluster Transcarpathia став точкою входу: порадити бухгалтера, знайти коворкінг, познайомити з іншими – здавалося б, дрібниці, але з них усе й тримається.
Зараз можна сказати: регіон витримав навантаження й перетворив цю хвилю на щось стійке. Але не без нюансів. Міф про «ІТ‑мегаполіс посеред Карпат» не витримує перевірки – ні за кількістю компаній, ні за обсягами інвестицій. Ужгород досі невеликий, ринок праці обмежений, а зручних офісів на всіх не вистачає. Це реальність, яку визнають і самі учасники кластера.
Але є факти, які дають підстави для стриманого оптимізму. Наприклад, за офіційною статистикою, у першому півріччі 2025 кількість зареєстрованих ІТ‑ФОПів на Закарпатті зросла на майже 29 %. Це найбільший приріст серед усіх регіонів. Частина з них – ті самі релоковані, але значна частка – місцеві, які вирішили, що настав час працювати «в білу».
Тренд: нова хвиля інтеграції. Якщо у 2022 році все зводилося до виживання й екстреного переміщення, то у 2024–2025 компанії почали вкладатися в регіон: купують офіси, відкривають локальні представництва, інвестують у навчання. Деякі великі гравці розглядають Ужгород як місто для нових R&D‑центрів – і саме кластер став тут посередником між ідеєю та реалізацією.
Що далі? Якщо темп не впаде, Закарпаття може стати повноцінним ІТ‑регіоном другого ешелону – не за чисельністю, а за стабільністю й екосистемою. Для цього потрібна синергія – освіта, інфраструктура, прозорі правила гри з боку місцевої влади. І якщо хтось і може це зробити – то саме ті, хто вже кілька років будує кластер.
